Увійти/ Зареєструватися

Інтерв'ю з Олексієм Дьячковим: "Я зробив висновок, що відбувся якийсь потік шизофренії і сексу. Ось такий зараз світ"

Олексій Дьячков - 20-річний андеграундний виконавець з Броварів. Злість в його музиці зрозуміла кожному, хоч Олексій і виражає її у химерній формі: лякаючі звуки драм-машини, істерично-хворобливий крик і ненормативна лексика.

Я вирішила поговорити з Олексієм і з'ясувати, що він сам думає про себе і свою музику. Ось що з цього вийшло:

 

Ліричний герой у твоїй творчості - це ти сам, чи це якийсь збірний образ?

У всіх я сам. Лиш деякі історії є вигаданими, точніше додуманими, дофантазованими і їх дуже мало серед всієї творчості.

 

Аудиторія часто сприймає твою творчість іронічно. Як ти до цього ставишся?

Ну насправді нічого в цьому поганого немає - якісь пісні є дуже серйозними, якісь веселими. Хоча я скажу так: абсолютно всі є серйозними, але деякі я подаю у веселій формі, а деякі навпаки. Треба вміти приймати всі ситуації в житті з угаром, вчасно посміятись з себе самого і відпустити. Щодо сприйнятття моєї творчості слухачами - мене все влаштовує.

Особисто мене твоя музика вводить в транс, ніби якась проповідь у церкві. Що ти сам відчуваєш, коли виступаєш?

Коли я виступаю, я знаходжусь в якихось інших місцях. Іноді приходжу в себе, одним глазком підглядую, що відбувається напроти мене, як люди танцюють, а потім знову мене втягує в той точно існуючий інший світ. Я в житті часто впадаю в якийсь транс, але те, що відбувається в мені під час виступів неможливо ні з чим порівняти.

 

А ти пам'ятаєш перший свій концерт?

Да, це було три роки тому, акустичний концерт в якійсь вонючій забігайлівці на Лукьянівській, яку вже мабуть і закрили. Я тоді зіграв і заспівав пісень сім, серед них були і пісні, які я виконую зараз: «Проблеми», «Покінчи з цим», «Що зі мною». Мене тоді позвав на концерт виступити мій друг Женя Мичак (група "Станция Видеопарк"). Ми дуже нєрвнічали всі і випили багато коньяку. Нєрвнічати я почав після цього ще більше, так як позабував тексти і взагалі все з рук випадало.

Перший раз, мені здається, завжди якось і круто, і жахливо, коли ти такий виходиш, все оце в тебе світить, все це вперше незвично і ти, блін, лажаєш раз за разом. А ще такий прикол, що ти виходиш і не ловиш той момент, початок відліку, що ось вже ти виступаєш. Отак виступаєш, закінчуєш і так і не поняв, шо оце токо шо проізошло. Ну це як поєбатись перший раз, приблизно отак.

 

А за яких обставин ти записуєш свою музику зараз, що тобі для цього потрібно?

Зараз для мене найголовніше – це спокій і щоб все було добре. У мене дуже позитивний період життя, хоча через це я і ніхуя майже не роблю. Коли у станах жостких, негативних і злих, навіть істеричних, щось записуєш і виходить круто, але потім, коли заспокоюєшся і через якийсь час переслуховуєш, не розумієш, в чому прикол і взагалі навіщо писати і співати про негатив. А якщо от на позитивній хвилі, то все якесь занадто таке слизьке та уйобіщне, що від цього ти психуєш, хочеш уєбать першого, хто попаде на очі. Ну і отак пригаєш від хуйні в хуйню.

Мені здається, що всі стани - це повна хуйня і вообще нахуй нам дали цю можливість відчувати емоції – добре, погано, радісно, хуядісно - от це мене дійсно бісить, аж блядь доводить. А коли розумію те, що мене це доводить, мене виводить це ще більше. Кароче, творчість будь-яка - це вираження емоцій, а для таких, як я вираження і переживання емоцій є дуже, так сказать, саморозрушитільно. Але зараз все класно. І треки нові пишу.

У тебе з кожним новим альбомом музика ставала все більш і більш агресивною, а як нові треки звучать?

Ахуітельно! Є і жосткі, є спокійні, а є такий новий струмочок в моїй музиці, який би я назвав «романтично-танцювально-сексуальним». Взагалі, музиканти зараз ті, що справді цінуються, перевірені слухачами і часом - це ті, кому більше всього вдається передавати стан суспільства. Я, в принципі, тільки це і роблю - передаю те, що відбувається зараз в нашому суспільстві і в соціумі в цілому. Я зробив висновок, що відбувся якийсь потік шизофренії і сексу. Ось такий зараз світ.

 

Чи є якісь дивні речі, ніяк не пов'язані з суспільством, які тебе надихають?

Насправді з суспільством пов'язано все. Я дуже сильно захоплююсь вивченням світу про те, хто я і звідки, де я живу, що є цей світ, який він, хто люди. Це насправді дуже цікаві питання. Коли починаєш їх вивчати, знаходиш дуже багато корисних знань, які існували і не змінювались з давніх-давен. До речі, насправді всі ці теорії майже близнюки одна одній, тільки різного кольору. Читаю різні книжки, теорії, практикую осознані сновідєнія, багато чорнухи, містики.

Але тим, хто хоче знайти правду, я раджу прочитати Біблію. Це така інструкція, яку нам дали ті, хто нас створили. Я вірю в єдиного Бога-творця. А церкви і всі ці штуки - не буду обзивати це все хуєсоством грошей з людей, так як скоріш за все зараз я ще цього не розумію. Тому туди і не ходжу.

 

На своїх виступах ти часто з'являєшся в одязі з написом "LOH", що це за штука?

Скажу коротко:  LOH - це дуже вузьке коло художників, музикантів і т.д. Не буду вдаватись в подробиці, так як скоро виходить книжка, яка детально описує та показує це.

 

 Ти казав, що не любиш кіно. а як щодо поезії? Тобі це має бути ближче як автору пісень.

Скажу чесно, особливо окремо поезією не захоплююсь, люблю читати і прозу, і поезію, і все-все-все. Зараз в тісних стосунках із творчістю Гоголя.

 

Гоголя на кшталт "Вечори на хуторі" чи Гоголя на кшталт "Ніс"?

І те, і інше.

Що насправді висить над твоїм ліжком?

Я жив близько десяти років в місті Бровари, і там, над моїм ліжком, прямо над головою, висіла і висить до сих пір ікона. Я завжди боявся, що якось я засну, вона впаде і я більше не проснусь.

 

Яка є уродська музика, яку ти слухаєш і в тебе мурашки по спині від стидоби?

Мурашки від стидоби, типу гівно повне? Весь російський і український пост-панк, який висрався після появи групи "Буерак". Хочу уточнити - группа "Буерак" мені подобається, точніше подобалась, я колись слухав і на повну кайфував, і вони молодці. А всі ті, хто висрались під впливом моди і, гравши раніше свій гівняний гранж, почали грати пост-панк, ці всі довбойоби вже почали чіпати своїми вонючими, дроченими руками сінті-музику. Кароче, хочу звернутись до всіх молодих пост-панк команд: ПІШЛИ ВИ ВСІ НАХУЙ!

ТегиТекст

Залишити коментар

Увійти за допомогою: